Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. При цьому гарантується, також, право на належні, безпечні і здорові умови праці та на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

        Кодексом законів про працю України дається визначення поняття заробітної плати, як винагороди, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. 

        Розмір такої винагороди не може бути меншим за мінімальну заробітну плату, яка встановлюється і переглядається відповідно до статей 9 і 10 Закону України «Про оплату праці».  

Слід зауважити, що виплата заробітної плати мінімум двічі на місяць є обов’язком роботодавця, який він повинен виконувати незалежно від згоди працівника отримувати заробітну плату один раз на місяць. Згідно зі статтею 97 Кодексу законів про працю  власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, установлені законодавством. У роботодавця є право виплачувати зарплату і більше двох разів (наприклад, один раз на тиждень або кожні 10 днів тощо), але в той же час він не має права порушувати державні соціальні гарантії з виплати заробітної плати. 

        Невиплата заробітної плати у зв’язку з відсутністю грошових коштів на банківському рахунку підприємства або фізичної особи – підприємця також не звільняє посадових осіб підприємства або підприємця від відповідальності за порушення вимог ст. 115 Кодексом законів про працю  та ст. 24 Закону України «Про оплату праці».