Шлях пілігрима

Саме таку назву має фотовиставка Полтавської місіонерської духовної семінарії, яка відкрилася у міській виставковій залі 9 листопада у День української писемності і мови та вшанування православною церквою святого преподобного Нестора-літописця. В її експозиції представлені фотокартини, які розповідають про надзвичайно цікаві подорожі мандрівників-священнослужителів, серед яких були  професор Полтавської місіонерської духовної семінарії, доктор філософії, протоієрей Микола Несправа та віце-ректор названого закладу, архімандрит Веніамін Погребний. Високоосвічені отці Микола та Веніамін презентували першим відвідувачам фотовиставки унікальну інформацію про дивовижну подорож в Папуа-Нову Гвінею, де в джунглях, далеко від цивілізації живуть зникаючі племена, а також поділилися захоплюючими, яскравими  враженнями від мандрувань по старій Європі.

Цього дня у міській виставковій залі було багатолюдно. Доторкнутися до таємниць цивілізацій світу виявили  бажання перший заступник міського голови Д.Г. Биков, секретар міськради С.О. Калашнік, представники відділу культури і туризму міськвиконкому, студенти  Полтавської місіонерської духовної семінарії та постійні відвідувачі міських виставок. Почесну місію урочистого відкриття виставки було доручено Д.Г. Бикову та о. Веніаміну. У вітальній промові зібранню Дмитро Геннадійович наголосив, що така виставка є унікальною можливістю для комсомольчан збагатити себе особливими етнографічними знаннями про загублені світи в далеких джунглях, про життя і культуру різних племен і народів, що саме такі заходи змушують кожного із нас зупинитися, озирнутися навкруги, замислитися і зрозуміти: світ надзвичайний, має багато таємниць, і ми про нього дуже мало знаємо.

Те, що відвідувачі виставки почули від о. Миколи, який був учасником проекту «Колиска цивілізацій», надзвичайно вразило їх. Його подорож до далекої країни Папуа-Нова Гвінея (на острів, що знаходиться в східній півкулі Землі, трохи північніше Австралії) була дуже цікавою і  водночас небезпечною для життя. За словами безстрашного мандрівника, протягом  усього періоду експедиції землями західної частини острова вдалося зібрати гігабайти фотоматеріалів, бли-зько 50 кг артефактів - це зброя, одяг, скульптура древніх племен.

У складі експедиції була група українських дослідників, у тому числі о. Микола. За півроку до експедиції вони отримали спеціальний дозвіл і весь цей період наполегливо тренувалися та готували спорядження. Щоб потрапити до визначеного місця, група здійс-нила далекий переліт: Київ – Абу-Дабі – Джакарта – острів Сулавесі – острів Біак – Папуа-Нова Гвінея.

Перед експедицією стояло завдання:  знайти в джунглях Папуа-Нової Гвінеї плем’я караваїв, які живуть невеликими групами в кронах дерев. До 2000-го року їх було більше 2-х тисяч, нині налічується  понад три сотні. Невелика відокремлена група караваїв – це сім’я, в якій є один чоловік і, як правило, 2-3 жінки. В будівлях, що стоять на палях і ховаються в кронах дерев, знаходяться діти, собаки та свині. Дослідників цікавило вміння виживати членів племені в складних природних умовах, їх віра, побут.

Три доби поспіль під тропічним ливнем, по груди у воді мандрівники рухалися до місць, де мешкало плем’я. Спати доводилося стоячи, схилившись на дерева, інколи на настилі, зробленого з гілок дерев. Дві доби  група перебувала у самому поселенні, була свідком церемонії приготування хліба із борошна сагового дерева. Як зазначив о. Микола, його смак – це смак тирси, яку за допомогою води зліпили докупи. Караваї також харчуються корінням різних рослин, комахами, які тут, до речі, дуже великі за розмірами. Свині у них служать своєрідною валютою: за них можна викупити власне життя, тобто відкупитися від смерті у свого племені чи у чужого,  вони можуть бути приданим жінки і таке інше.

Мандрівники також побували в поселенні племені асматів. Це мисливці за черепами людей. Перебувати там було страшно і небезпечно. Звідти дослідники взяли багато цікавих артефактів. Крім того, довелося побачити інші племена, зокрема, так званих «водяних воїнів», які полюють на човнах на крокодилів. Вони знищують усіх, хто потрапляє на їхню територію.

Цікаво було налагодити контакт з надто войовничим племенем  дані, яке кожні чотири роки проводить етнофестиваль на кшталт Олімпійських ігор. Серед них є шамани-вбивці: як чоловіки, так і жінки. Вони розмальовують своє обличчя та накидають на нього сітку, щоб після вбивства душа вбитого їм не мстила. Наша група мала можливість спостерігати за їхніми танцями, які ті виконували під час фестивалю. Всі ці племена живуть відокремлено від цивілізованого світу протягом тисячоліть і постійно воюють між собою за життя, жінок, свиней, територію. У кожного племені своя мова і своя культура. У них немає торгівлі, міжплемінних шлюбів. На кожному кроці у цьому загубленому світі їх підстерігають жахливі тропічні інфекції. Пройде ще декілька років і деякі з цих племен зникнуть назавжди. Як сказав о. Микола, побувавши у таких місцях, починаєш зовсім по-іншому відчувати життя, любити рідну землю, свій народ.

Таїсія ЛИМАНСЬКА.

Фото автора