Дорогі земляки!

Сімдесят п\'ять років тому український народ став жертвою неймовірно страшного злочину. Десятки років ми говорили про цю трагедію тільки пошепки, зі страхом і відчаєм. Нам тлумачили, що в Україні не було голоду, а був неврожай. Нас привчали, що це вигадка, і старанно приховували правду. Але в кожній українській родині, у тому числі й на Полтавщині, знали, що то був великий голод, або, як сьогодні його називають, голодомор. Ця трагедія, спланована і організована радянською державою, у 1932-1933 роках, за підрахунками, забрала життя від семи до десяти мільйонів українців, серед яких третина – діти.

І хоча Комсомольська у ті часи ще не існувало, пам\'ять про страшний голод зберігають живі очевидці навколишніх сіл - Дмитрівки, Келеберди, Григоро-Бригадирівки, чиї свідчення збирають учні Дмитрівської школи. Ми не маємо морального права забувати трагедію, пережиту попередніми поколіннями. Це потрібно для кожного з нас - близьких та родичів тих, котрі відійшли у Вічність. Заради недопущення тоталітаризму у майбутньому, ми не маємо сьогодні права знехтувати уроками минулого. Тільки правда про геноцид і чиста пам\'ять про усіх полеглих звільнить нас від тягара багаторічного замовчування.

Увечері 22 листопада по всій Україні будуть запалені поминальні свічі. Закликаю кожного комсомольчанина, кожну родину приєднатися до всеукраїнської акції, і гідно вшанувати пам\'ять тих, у кого голодом було забрано право жити. Нехай цей світлий вогник зігріє душі загиблих...

Міський голова                     С.А. Супрун